Вірші Людмили Юферової

[serebryannka]

Свинцеві хмари сунуть навпростець,
Аж раптом – грім в небеснім апогеї!
А ми у дощ під гупання сердець
Втікаємо з Пейзажної алеї.

Потужний вітер дме напереріз –
Які непередбачені маневри!
Гуде людьми Андріївський узвіз,
Майстри пакують нашвидку шедеври.

Ми біжимо щасливі і смішні,
Що дощ у груди – нам обом однако.
Фіранка затремтіла у вікні –
Підморгує усміхнений Булгаков.

А блискавки стрибають по ріці…
Тривожно й лячно заблукалій птасі…
І що нам дощ, коли рука в руці,
Коли роки зависли в поміжчассі.

Людмила Юферова

Переклад СОКОЛОВОЙ ИНЕССЫ

Ветрище гонит тучи прямиком,
И вот уж загремело в апогее!
Под стук сердец бежим с тобой вдвоём
Скорей домой из парковой аллеи.

Сильнейший встречный ветер на пути –
Порывистый, он будоражит нервы!
А спуск Андреевский гудит людьми,
Пакуют мастера свои шедевры.

Мы счастливы, и это не во сне.
Бежать с тобой – приятная разрядка.
Вот штора задрожала на окне –
И вспомнился улыбчивый Булгаков.

А молнии стреляют по реке…
Весьма тревожно заблудившей птице…
Не страшен дождь, когда рука в руке,
Вернулась молодость, душа резвится.